fbpx

Коран – слово від Аллаха.

     Більшість мусульман усього світу, починаючи від Мухаммада і до наших днів, впевнені в тому, що Коран, який був посланий Мухаммаду, – є безпосереднім Словом від Самого Аллаха. 

     Коран позбавлений будь-яких помилок: граматичних, доктринальних, історичних тощо. В ньому немає протиріч. Сам Аллах оберігає Коран від змін і помилок. На небі в Аллаха зберігається оригінал Корану на золотих скрижалях і, за версією багатьох ісламських вчених, ангел Джабраїл саме із цих скрижалей зачитував аяти Корану, диктуючи їх Мухаммаду. Коран на землі є точним відображенням Небесного Корану, його безпомилкова копія. Богонатхненним Коран вважається тільки той, що написаний арабською мовою, всі його переклади – це просто змістовна передача тексту, але не богонатхненний Коран. Тому, в ідеалі потрібно читати Коран тільки арабською мовою, до того ж не сучасною арабською, а на діалекті племені Курайш, який був розмовним у VII столітті, під час життя Мухаммада. Відхиляючись від теми, хочу зазначити, що зараз цією мовою не розмовляє жодна арабська країна, оскільки кожна країна має власний діалект арабської мови, який більш менш наближений або віддалений від мови Корану – фосха або фусха. У зв’язку з цим, вся релігія іслам просто зконцентрована на давньоарабскій мові. Обов’язково, перед кожною молитвою, арабською мовою зачитується перша сура Корану – Аль-Фатіха (відкриваюча). Під час служіння в мечеті, читання Корану відбувається на діалекті фосха і не важливо, що більшість присутніх його не розуміють і ним не розмовляють, особливо це стосується не арабських країн. Існує думка, що Аллах приймає молитви тільки арабською мовою VII століття і, що в Раю врятовані розмовляють даною мовою, тому що арабська мова VII століття – це мова Самого Аллаха.

     У відповідності з цим, після спілкування з багатьма мусульманами на дану тему, виникає цілком логічне питання – якщо арабська мова – мова Аллаха, то чому всі одкровення перед приходом Мухаммада давалися не арабською мовою? Хіба Йому все рівно, що більшість мусульман й самі не розуміють, про що моляться, коли просто повторюють завчені фрази арабською мовою? Невже Аллах приймає намаз, дуа і салят (молитва) тільки арабською мовою VII століття? Він хотів, щоб араби поширювали «істинну релігію Іслам» чи арабську культуру, арабську мову й арабський світогляд? Чому так багато заборон не тільки під час молитви, але й повсякденного життя, що регламентує життя середньостатистичного мусульманина? 

     Повстають питання не щодо алкоголю або дошлюбних зв’язків. Тут питання щодо виконань сунни. Наприклад, якщо мусульманин здійснює намаз і він випадково випустив «гази» – молитва не приймається. «Не буде прийнята молитва від нечистого, доки він не здійснить обмивання». Один чоловік з Хадрамаута запитав: «А що таке опоганення /хадас/, о Абу Хурайра?» Він відповів: «Тихе чи гучне випускання вітрів». Сахих Аль-Бухарі, хадис 135. 

     Невже Аллаху важливо випускаємо ми гази під час молитви чи ні? А хто створив ці гази? Невже Він не знає, що відбувається в організмі людини? Йому що важливіше – молитва людини чи зовнішня чистота людини?

     Передають зі слів ‘Аббада ібн Таміма, що його дядько по батьківській лінії (‘Абдуллах бін Зайд аль-Ансарі, нехай буде задоволений ним Аллах) одного разу запитав посланця Аллаха, нехай благословить його Аллах і вітає, про те, що слід робити людині, якій здалося, що під час молитви він опоганився? Пророк сказав: «Нехай не кидає або не припиняє (молитву), поки не почує звук або не відчує запах». Сахих Аль-Бухарі, хадис 137.

Ну ці питання я буду піднімати протягом усієї цієї статті. Зараз же історично йдемо далі.

 

Отримання одкровень Корану.

     Перші сури Корану з’явилися у світ, коли Мухаммад перебував у пошуках Бога і знаходився у печері Хіра неподалік Мекки. Тоді до нього з’явився ангел Джабраїл і приніс перші рядки з Корану, які зараз записані в сурі 96

     Згодом Джабраїл приходив до нього з певною періодичністю і без неї, диктуючи нові сури з Небесного Корану. Ці сури запам’ятовувалися, заучувалися самим Мухаммадом та його послідовниками. Всі сури складені у віршованій формі і, на думку мусульман і самого Мухаммада, це є одним із аргументів богонатхненності його слів.

2:23 Якщо ви сумніваєтесь у тому, що зіслали Ми рабу Нашому, то принесіть суру, подібну до цієї! І покличте своїх свідків, окрім Аллаха, якщо ви правдиві.
10:38 Ось вони говорять: «Він його вигадав!» Скажи: «Принесіть суру, подібну до цих, і покличте, кого зможете, замість Аллаха, якщо ви правдиві!»

     Джабраїл не приніс готову книгу Корану, а протягом більше 20 років з’являючись Мухаммаду, давав йому ці аяти. Мухаммад, померши, в очі не бачив остаточний список Корану, який зараз вважається канонічною книгою. Наскільки точно Мухаммад передав слова Джабраїла – питання теж відкрите. Але головне те, що готового списку не було. Одкровення Мухаммада були розкидані, записані на лопатках тварин, пергаменті, папірусі та плоских каменях, а не у вигляді готових складених сур. Це були розрізнено написані аяти.

 

Складання канону Корану.

Як зазначалося раніше, в момент смерті Мухаммада в 632 р., Корану як книги не існувало. Були окремо взяті уривки його одкровень. Через рік після смерті Мухаммада, його послідовники спробували зібрати всі відомі одкровення і записати їх в одну книгу. Так з’явилися книги Ібн Масуда, Уба ібн Кааба, Алі, Абу Бакра, аль-Асвад та ін.

Багато ісламських теологів говорять, що ідея збирання всіх одкровень в одну книгу спочатку належала Омару, другому халіфу. Під час халіфату першого халіфа Абу Бакра, Омар ібн аль-Хаттаб запропонував Абу Бакру зібрати воєдино всі одкровення Мухаммада, оскільки боявся, що ці одкровення можуть зникнути безслідно.

     У той час, так само як і в наш час, заохочувалося заучування одкровень Мухаммада напам’ять, і під час однієї з битв джихаду в 633 р. біля м. Йамама, багато мусульман, які знали ці одкровення напам’ять, були вбиті. Це стурбувало Омара і він запропонував Абу Бакру зібрати книгу одкровень. Цю роботу доручили зробити Зейду ібн Сабіту – особистому секретарю Мухаммада часів мединського періоду його життя. Не дивлячись на богоугодну пропозицію халіфа, Зейд спочатку довго і наполегливо відмовлявся від цього. Але, врешті-решт, погодився і протягом нетривалого часу, використовуючи наявні в його оточення розрізнені сувої, папіруси, каміння і дерев’яні дощечки, на яких були записані частини одкровень, а також використовуючи пам’ять багатьох людей, які знали напам’ять аяти Корану, Зейд склав книгу одкровень Корану.

Як можна побачити при читанні Корану, Зейд при збиранні одкровень в єдину книгу, особливо не турбувався про яку-небудь логічну послідовність Корану, а просто розподілив нумерацію сур від найбільшої за кількістю аятів, до найменшої.

     У Корані того часу, як і в сучасній його версії, неможливо простежити істориче, доктринальне або будь-яке інше логічне компонування. Сури розташовані по довжині від найбільшої до найменшої, не враховуючи першої сури. Але і тут прослідковується відхилення від цієї логіки в останніх сурах. Наприклад, 82 сура має 19 аятів, а 83-я – 36; 87 сура – 19 аятів, а 88-а – 26; 103 сура – 3 аяти, а 104-а – 9 і т. д. Тому чим керувався Зейд при складанні черговості сур у Корані, залишається загадкою. Проте правовірні мусульмани стверджують, що саме такий Коран знаходиться на небесах у Аллаха. Отже, перша редакція Корану, надійшла в розпорядження Абу Бакра і Омара, але не переписувалася і не розповсюджувалась.
     Коли мусульмани, які проживали на досить обширній вже тоді території халіфату, дізналися про складання Зейдом за дорученням халіфа Абу Бакра якогось “читання” Корану, в основу якого покладені записи “одкровення Аллаха”, багато хто почали складати свої подібні записи. Однак тексти цих записів, як виявилося, не завжди збігалися. Вони розходилися між собою і з зібраними Зейдом як за складом, кількістю і послідовністю розділів, так і по суті, по змісту і повноті, з яких складалися дані записи. Оскільки поширення серед мусульман, що жили на великій території, суперечливих списків – “читань”, яким надавалося релігійне та законодавче значення, могло обернутися чималими неприємностями, у політичних інтересах Халіфату було вирішено замінити їх одним списком.

     Підготовка такого списку виявилася непростою справою, що викликало ускладнення в і без того напружених суспільно-політичних обставинах раннього Халіфату. Тоді, через декілька років після вбивства іранським рабом халіфа Омара (644), новий халіф Осман ібн аль-Аффан вирішив заглушити суперечки навколо розбіжних текстів “одкровення Аллаха”, натомість прийнявши єдиний офіційний текст “священної книги”. З цією пропозицією Осман, який походив із багатого і впливового курейшитського роду Омейя, звернувся до того ж Зейда ібн Сабіта. Йому і тим, хто працювали під його керівництвом помічникам із числа колишніх сахабів – соратників пророка Мухаммада було доручено підготувати єдиний текст. Для цього передусім були відібрані всі записи “одкровень Аллаха”, які мали окремі особи. Звіривши конфісковані тексти з першою редакцією Корану, підготованої Зейдом, і прийнявши або відкинувши той чи інший отриманий запис, укладачі Корану, за наказом халіфа Османа, спалили всі оригінали зібраних текстів.

     Отримана у результаті цього нова редакція тепер вже зейдовсько-османського тексту Корану, переписана в чотирьох примірниках, була розіслана у найважливіші центри Халіфату – Мекку, Дамаск, Куфу і Басру. Цей текст став вважатися канонічним. Саме цю версію Корану зараз тримають у руках більшість сучасних мусульман.

Запитання: на якій підставі Осман вирішував які саме аяти від Аллаха, а які ні? Сам Аллах йому відкрив чи це був вибір за власним бажанням? Якщо Аллах ним керував, значить Осман і Зейд теж були керовані Духом Аллаха як Мухаммад або керівництво відбувалося іншим чином? Яким? Через Джабраїла? Цікаво, що зараз в наш час зробили би з Османом, якщо б він СПАЛИВ всі рукописи ОРИГІНАЛУ Корану?

     Знищення суперечливих списків Корану, а також записів, на підставі яких вони були складені, зроблене за вказівкою халіфів, – найбільш серйозна перешкода при з’ясуванні історії виникнення тексту і редакцій цієї книги. У збережених та розповсюджених зараз списках Корану є лише деякі відмінності, які зводяться в основному до різного поділу на вірші й інші розділи. Загальна кількість аятів у найдавніших списках Корану коливається в межах від 6204 (в басрийском списку) до 6236 (в куфійском, індійському та деяких інших списках); в загальноприйнятих розповсюджуваних зараз типографських списках, міститься зазвичай 6226 або 6238 аятів.

     Але і тут виникає цілком логічне запитання – а на небі у Аллаха яка версія Корану? Басрийська? Куфійська? Або загальноприйнята, де 6226 або 6238 аятів?

 

Аяти Мухаммада, які не війшли в Коран.

     Більшість мусульман свято вірять, що Коран існує нарівні з Господом одвічно в тому самому незмінному вигляді, що і за часів Мухаммада, що він пройшов крізь віки вічним і незмінним.

     Однак, вивчення мусульманських же джерел незмінно вказує нам на те, що Коран зазнавав зміни і викривлень, до нього були додані певні слова, з нього зникли аяти й цілі сури і, більше того, велика частина Корану просто втрачена.


     Аль-Муттагі Алі бін Хусам Аль-Дін в його книзі «Мухтасар Канз Аль-Уммал», надрукованій з посиланнями на Муснад Імама Ахмада (том 2, с. 2) в його хадисі щодо розділу 33, повідомив, що Хузейфа сказав: «Омар запитав мене, скільки аятів міститься в сурі Аль-Ахзаб? Я сказав: 72 або 73 аяти. Він сказав, що вона (сура Аль-Ахзаб) була майже такою ж великою як «Корова», яка містить 287 аятів і в ній був аят про закидання камінням».

     Ас-Суюті передає слова Аіши: «Протягом життя Пророка, у сурі Аль-Ахзаб можна було прочитати 200 аятів, але коли Осман зібрав аяти (Коран), ми знайшли тільки ту кількість (аятів), яка є у нинішньому Корані». Тафсир Дурр Мансур том 5, с. 180, Аль Ітган, том 2, с. 25.

     Зі слів Аіши, коханої дружини Мухаммада, відсутні аяти коза з’їла.

     «Коли аяти «Раджм» [Закидання камінням] і «Риза Кабір» були послані, вони були написані на шматку паперу і зберігалися під моєю подушкою. Після смерті Пророка Мухаммада, коза з’їла цей шматок паперу, в той час як ми були в жалобі.» (Сунан Ібн Маджа, Том 2, стор. 39, Видано в Карачі; Муснад Імам Ахмад, Том 6, стор. 269, Видано в Бейруті; Тавіль Мухталиф Аль-Хадис, стор. 310, Видано в Бейруті).

     Омар ібн аль-Хаттаб, один з найближчих сподвижників Мухаммада і другий його наступник, будучи халіфом, вчив із кафедри в Медіні, що, хоча за перелюбство слід карати батогами, а саме — сотнею ударів батогом, проте вірш Корану спочатку вказував, що чоловіки і жінки, які перебувають у шлюбі та вчинили перелюб, повинні побиватися камінням до смерті:
«Дивіться, щоб ви не забували вірш про побивання каменями і не говорили: ми не знаходимо цього вірша в Книзі Аллаха. Посланець Аллаха (хай буде він з миром) наказував побивати камінням і ми теж робили це після нього. Ім’ям Господа, який володіє моїм життям, якби народ не звинуватив мене в додатку до Книги Аллаха, то я написав би: «Дорослих жінок або чоловіків, які вчинили перелюб, побивайте камінням». Ми читали цей вірш.» Ал-Муватта Маліка, с. 352.

     Де ж цей аят сьогодні? Аят про побивании батогом зберігся, ось він:

Розпусника й розпусницю бийте сто разів — кожного з них. Нехай ваш жаль до них не переважить релігії Аллаха, якщо ви віруєте в Аллаха й в Останній День. І нехай свідками їхнього покарання буде група віруючих! (24:2)

      Але де ж той самий аят про побивании перелюбників камінням?

      Відомий сунітський учений Аль-Хафіз Джалаладин Ас пише: «Хазрат Омар сказав в Сагифе, що Коран має 1027000 букв». Тафсир Аль Итган від Ас Суюти, стор 88.

      Табарани наводить переказ від Омара ібн Хаттаба, укладача першої редакції Корану, що той сказав:

عن عمر بن الخطاب قال : قال رسول الله صلى الله عليه وسلم : « القرآن ألف ألف حرف ، وسبعة وعشرون ألف حرف ، فمن قرأه صابرا محتسبا كان له بكل حرف زوجة من الحور العين

«Коран має 1 мільйон 270 тис. букв. Кожен хто прочитає Коран з терпінням заради Аллаха, отримає стільки дружин з раю скільки букв в Корані» (Му’джам аль-Аусат ат-Табарани, хадис 6805) Подібний хадис передається в «Канз аль-Уммаль» 2308, 2426 і процитував ас-Суюты його у своїх книгах «аль-Иткан» 1/82, «Дурр аль-Мансур» 10/406 і «Джамі’ ас-Сагъир» 8563.

«Багато (уривків) Корану, послані згори, були відомі тим, хто помер в день Йамама… але вони були невідомі (тим, хто) вижив, вони не були записані, і ні Абу Бакр, ні Омар, ні Осман (у той час) не мали зібраного воєдино Корану, і вони не були виявлені ні єдиним (людиною) після них». (Ібн Абі Дауд, Кітаб ал-Масахиф, стор 23)

     В Сахих Муслиме, том 7, (коментар Аль-Нававі) у Книзі Аль-Захід, про гідність стану задоволеності всім, що Бог дає і про важливість для людей мати гідність, стор 139-140, передається, що Абу Аль-Асвад повідомив, що його батько сказав: «Абу-Муса Аль-Ашарі запросив читців Корану з Басри. Три сотні читців відгукнулися на його запрошення. Він сказав їм:

Ви — читці і вибір населення Басри. Зачитайте вголос Коран і не нехтуйте ним. Інакше, багато часу може пройти, і ваші серця стануть твердими як серця тих, які прибули перш за Вас. Ми мали звичай читати суру Корану подібну Багаре в довжині і серйозності, але я забув це. Я пам’ятаю з тієї сури тільки такі слова: «син Адама маючи дві долини, повні багатством, шукав би третю долину, і ніщо, ніж грунт не заповнить живіт сина Адама, крім пороху.»

Ми мали звичай читати суру, подібну Мусаббихат, але я забув це. Я тільки пам’ятаю з цього наступне: «О ви, які увірували, чому ви говорите те, чого не робите? Таким чином, свідоцтво буде написано на ваших шиях, і Вас спитають про це в Судний День». Ас-Сахих Мусліма, т. 2, стор 501.

Ці слова, які Абу Муса згадав, відсутні в сучасному Корані.

     Інший вірш, який, за словами Омара, був частиною Китабу Аллахі (Книги Аллаха, тобто Корану), але до того часу, коли Омар став халіфом, був загублений, звучить наступним чином:

«Не оголошуйте себе нащадками інших отців, не ваших, так як з вашого боку це невірність — заявляти, що ви нащадки іншого батька, а не вашого справжнього батька». ас-Сахих аль-Бухарі, т. 8, с. 539.

     Анас ібн Малик, інший сподвижник Мухаммада, вчив, що наступний вірш був частиною оригінального тексту Корану, але пізніше був з нього вилучений:

«Передайте народу від нашого імені, що ми зустріли нашого Господа і Він благоволить до нас і зробив нас приємними Йому.»

Цей текст був укладений у вірші Корану, поки його не вилучили» (Ал-Иткан фі Улум ал-Куран ас-Суйути, с. 527).

Довгий час у шиїтів ходив у вживанні Коран зі 115 сурой. Суніти не визнавали цю суру, а шиїти говорили, що Мухаммад продиктував цю суру і вона від Аллаха. Питання не в тому, від Аллаха ця сура чи ні. Мухаммад говорив, що ніхто не зможе скласти суру, подібну сурам в Корані. Шиїти склали. Змогли значить? Значить Мухаммад помилився? Або Аллах помилився?

Відповідно, у зв’язку з цим виникають питання:

— Куди поділися всі ці аяти і цілі частини сур?

— Може їх не було? Тоді Великі Халіфи – брехуни і ошуканці?

— Якщо вони були, але не були включені в Коран, то хто вирішив їх не включити туди? Аллах чи люди?

Якщо люди, то Коран не є повним одкровенням від Аллаха, а тільки частковим.

Якщо Аллах, то на небі в Небесному Корані є ці аяти чи немає? Якщо немає, то звідки їх узяв Мухаммад? Звідки їх продиктував Джабраїл Мухаммаду? Від Аллаха? Значить Аллах диктував не тільки Коран з Небесних пластин? Хіба є ще висловлення Аллаха, що не увійшли в Коран? Тобто у Аллаха були дві книги для Мухаммада?

   

 Кілька слів про «математичні феномени Корану».

Багато ісламських сайтів, статей і книг рясніють повідомленнями про «математичні феномени Корану», які нібито доводять його «Божественність» і «нерукотворність». Наприклад, наступні вислови на ісламських сайтах можна зустріти майже завжди:

«Найцікавішим математичним феноменом Корану є число 19, приховане в зашифрованому вигляді у низці певних аятів, а також математична точність повторень деяких слів. Наприклад: На чолі кожної Сури стоїть «Бісміллях», що складається з дев’ятнадцяти букв. Коран складається з 114 Сур, а число 114 – це 19 помножене на 6. Слово «Аллах» згадується у всьому тексті Корану 2698 разів, (що становить 19 x 142). Слово «Милосердний» повторюється в Корані 114 разів, (тобто 19 x 6). Якщо скласти всі числа, які згадуються у Корані (не беручи до уваги їх повтори), то ми одержимо число 162146, що є результатом 19 x 8534. Перша зіслана Сура складалася з 19 аятів. Сума цифр номера сури та номера аята дає 19 (7+2+2+8). У сурі 74 згадується про 19 ангелів – вартові Пекла. У Корані «освячені» букви повторюються наступну кількість разів: «мім» – 17 разів; «алеф» – 13 разів; «лам» – 13 разів; «ха» – 7 разів; «ра» – 6 разів. Без літер «каф» і «нун», сума повторень інших букв дорівнює 76, що ділиться на 19».

І так далі…..

Але на такі міркування прекрасну та дотепну відповідь дав ще Умберто Еко у своїй чудовій книзі «Маятник Фуко»:

« – Панове, чи не зволите підійти разом до вікна?

Театральним жестом він відчинив віконниці, запропонував нам виглянути та вказав неподалік, на розі між вуличкою і бульварами, дерев’яний квітковий кіоск.

– Панове, – сказав він. – Пропоную вам самим вирушити і виміряти цю будівлю. Ви побачите, що довжина прилавка становить 149 сантиметрів, тобто одну стомільярдну частку відстані між Землею і Сонцем. Висота його задньої стінки, розділена на ширину віконця, дає нам 176/56, тобто 3,14. Висота фасаду становить дев’ятнадцять дециметрів, тобто дорівнює кількості років давньогрецького місячного циклу. Сума висот двох передніх ребер і двох задніх ребер підраховується так: 190х2+176х2=732, це дата перемоги при Пуатьє. Товщина прилавка становить 3,10 сантиметрів, а ширина лиштви вікна — 8,8 сантиметрів. Замінюючи цілі числа відповідними літерами алфавіту, ми отримаємо C10H8, тобто формулу нафталіну.

– Фантастика, – сказав я. – Самі міряли?

– Ні, – відповів Алье. – Але один подібний кіоск був виміряний якимось Жан-П’єром Аданом. Уявляю, що всі квіткові кіоски повинні будуватися більш-менш однаково.

З цифрами взагалі можна робити що завгодно.

Якщо у мене є священне число 9, а я хотів би отримати 1314, тобто рік спалення Жака де Моле – що я роблю? Множу на 146 (це фатальний рік руйнування Карфагену). Як я дійшов до цього результату? Я ділив 1314 на два, на три і так далі, до тих пір поки не відшукав відповідну дату. Я б міг поділити 1314 і на 6,28, що є подвоєнням 3,14 і дійшов би до цифри 209. Ну що ж, в цей рік примкнув до антимакедонської коаліції Аттал I, цар Пергама. Годиться?

– Значить, ви не вірите ні в яку нумерологію, – сказав Діоталлеві.»

Так, ми не віримо в нумерологію, в тому числі й нумерологію Корану і не варто вірити в неї шановному читачеві.

Адже різні числові закономірності такого роду при бажанні можна вивести звідки завгодно, навіть, як ми бачили, з квіткового кіоску.

Наведені ж вище свідчення виразно доводять нам, що Коран не є повною і досконалою книгою.

Джерело: http://www.orthodox-islam.okis.ru/naum.html

     

Версія скасування і забуті аяти Корану.

     Кожному пересічному мусульманину відомо, що в Корані спочатку були аяти, які мали свою силу, проте потім, з тих чи інших причин, вони скасовувалися з дозволу Всевишнього.

2:106

Ми не скасовуємо та не дозволяємо забути жоден із Наших аятів, не замінивши його кращим чи рівним йому. Воістину, Аллах спроможний на кожну річ!

87:6-7

Ми дамо тобі прочитати Коран і ти не забудеш нічого, окрім того, чого воліє Аллах. Він знає відкрите й таємне.

     Виходить, що є частина аятів, які Аллах повелів забути Мухаммаду, після того, як незадовго до цього Джабраїл продиктував їх йому.

     Все зрозуміло, але тоді знову виникає питання: 

А де ті аяти, які були спочатку продиктовані Мухаммаду, а потім Аллах повелів їх забути?

Вони є в Небесному Корані чи Аллах їх звідти викреслив?

Можливо вони є в іншій книзі Аллаха?

Чи Аллах створив їх спочатку, дав Мухаммаду, а потім наказав забути їх?

Де ці забуті аяти були до надіслання їх Мухаммаду?

І чи існували вони взагалі?

Суперечності в Корані.

Тривалість дня Аллаха і тривалість сходження ангелів:

Він керує всіма подіями з неба до землі, а потім вони сходять до Нього протягом дня, який триває тисячу років за вашою лічбою. (32:5)

Отже, ангели піднімаються до Аллаха за тисячу років. Але в іншому місці говориться вже про п’ятдесят тисяч років.

Ангели і Дух сходять ними протягом дня, який триває п’ятдесят тисяч років. (70:4)

Про дні створення світу. В одному місці йдеться про 6 днів:

Аллах — Той, Хто створив небеса, землю і те, що між ними, за шість днів, а потім утвердився на троні. (32:4)

Істинно, створили Ми небеса, землю й те, що між ними, за шість днів; і не торкнулася Нас втома! (50:38)

А в іншому місці говориться про 8 днів:

Скажи: «Невже ви не віруєте в Того, Хто створив землю за два дні, й додаєте Йому рівних? Але ж Він — Господь світів! Він поставив над нею міцні гори, благословив її та розподілив засоби для прожиття — за чотири повних дні, для тих, хто цього потребує!»Потім Він повернувся до неба — а воно було димом — і сказав йому та землі: «Прийдіть —добровільно чи примусово!» Вони сказали: «Ми прийдемо добровільно!»Він завершив сім небес за два дні й відкрив кожному з них його обов’язок. Ми прикрасили нижнє небо світилами, й вони захищають його. Так визначив Всемогутній, Всезнаючий! (41:9-12)

З цих обчислень виходить 2+4+2=8.

Далі, з чого був створений Адам.

Запитай у них, чи це вони створені міцнішими, чи щось інше, створене Нами? Воістину, Ми створили їх із липкої глини! (37:11)

Який створив кожну річ якнайкраще й почав творити людину з глини; (32:7)

Читай! Ім’ям Господа твого, Який створив, створив людину зі згустку крові! (96:1-2)

З чого був створений Адам, перший чоловік: з згустку крові або глини?

 

Наукові помилки Корану.

Сонце вночі не висвітлює друге півкуля, а просто сідає в «каламутну калюжу».

Тож він пішов шляхом, поки не досягнув місця, де заходить сонце. Він побачив, що воно сідає в каламутне джерело й знайшов коло нього людей. Ми сказали: «О Зуль-Карнайне! Ти можеш їх скарати, а можеш зробити їм добро!» (18:85-86)

     Багато коментаторів і дослідників Корану, такі як Бейдаві, Ас-Суйюті та Замахшарі, визнають, що у вченні Мухаммада була така собі «мутна криниця» або «каламутна калюжа», у яку сідало Сонце на заході дня. Подібний вислів Мухаммада записано навіть у сунні.

     Абу Зарр (один із близьких соратників Мухаммада) був разом з Мухаммадом під час заходу Сонця. Мухаммад запитав його: «чи знаєш ти, о Абу Зарр, де знаходиться це місце заходу?» Він відповів: «Аллах і Його Посланець знають це краще». Мухаммад сказав: «Воно сідає у мутне джерело» (Замахшарі, Каш-шаф, 3-є вид. том 2 с. 743)

     Або ось ще: Сонце сідає в каламутному джерелі; це колодязь, який містить мул. Деякі з читців Корану, читають це наступним чином: «… гарячому джерелі», таким чином ми зустрічаємо два поєднані описи. Згадується що Ібн’ Аббасом чув, як Му’авійа у своєму читанні також іменував джерело гарячим. Він сказав йому: «Воно мулисте». Му’авійа направляв посильного до Ка’б ал-Ахбару і питав його: «Де сідає Сонце?». Він відповідав – у воді та мулі і там, де були якісь люди. Таким чином він погодився з твердженням Ібн аль-‘Аббаса. Був також поет, який написав кілька рядків, у яких згадується про Сонце, що сідає в каламутне джерело. (Бейдаві, Світло Одкровення, с. 399)

     Ас-Суйуті й Табарі так само підтверджували цю версію у своїх роботах і коментарях. А ось що каже авторитетний тафсир Корану: Він йшов допоки не досяг віддаленого місця на західному боці, де він побачив, як Сонце сідало в мутне смердюче джерело. Зуль Карнайн знайшов біля джерела невіруючих людей. (Аль-Мунтахаб фі тафсир аль-Куран аль-Карім)

     Виходить, Сам Господь помилявся і не знав, що створив. Він написав в Корані, що Сонце сідає в мутне джерело або криницю і таким чином настає ніч на всій території Землі.

     І далі мій «улюблений» аят при розмові з мусульманами — походження молока.

«Воістину, в худобі для вас — повчальний приклад. Ми даємо вам пити те, що в їхніх черевах між перетравленою їжею та кров’ю — чисте молоко, приємне для того, хто його п’є.» (16:66) ісламські богослови впевнені, що в цьому аяті містяться якісь «наукові знання про походження молока».

     Ось як про це пише, наприклад, один з ісламських сайтів: «Молоко утворюється в молочних залозах. Тут воно «харчується» перевареною їжею, принесеною туди струмом крові. Тому кров грає роль збирача та провідника того, що становило їжу і приносить поживні речовини молочним залозам, виробникам молока. Найточніша концепція є результатом досліджень, проведених хіміками і фізіологами з вивчення системи травлення, але в часи Пророка, нехай благословить його Аллах і вітає, це було абсолютно невідомо. Показовий факт, що відкриття циркуляції крові було зроблено лише через 10 років після коранічних одкровень».

     Харун Ях’я в своїй книзі «Диво Корану» пише: «Молочні залози, як і інші тканини організму, харчуються тими засвоєними поживними речовинами, які надходять до них з кров’ю. Тому кров відіграє дуже важливу роль у доставці поживних елементів. У результаті всіх цих процесів молочні залози виробляють молоко. Утворення молока у тварин само собою є великим дивом життя, однак опис у Корані настільки докладних відомостей про процес формування молока в утробі тварин виявляє нам ще один вражаючий феномен цього Господнього Писання».

      Проте якщо уважно прочитати цей аят, стане зрозуміло, що Коран ні в якому разі не пояснює процес утворення молока, а говорить лише про місце його утворення. Фраза «утворюється між калом і кров’ю» не говорить про те, що молоко утворюється із крові, а вказує лише на розташування утворення молока. Як, наприклад, фраза «я народився між горою і оазисом» ні в якому разі не говорить про те, що «я народився з гори» або «я народився з оазису», а виразно вказує саме на місце народження. Так і коранічне «утворюється між калом і кров’ю» однозначно вказує лише на місце утворення молока, ніяк не торкаючись суті самого процесу. Арабське слово بَيْنِ «бейна» перекладається як «між».

     Далі, якщо ми вчитаємося ще уважніше, то безсумнівно побачимо, що фраза «між калом і кров’ю» – абсолютно некоректна, як взагалі некоректна фраза «між чим-небудь і кров’ю», оскільки кров, як ми знаємо, не має в організмі якого-небудь певного місця розташування. Тому говорити «між чим-небудь і кров’ю» – все одно що сказати «між повітрям і будинком» або «між світом і річкою». Кров присутня у всьому організмі, але, Мухаммад вважав, що кров має в організмі якесь певне місце розташування, а не розподілена, як ми знаємо, по ньому рівномірно.

Невже Аллах не знає, де утворюється молоко або кров?

     Я сам не медик, але спілкуючись із будь-якою людиною, що має медичну освіту, запитайте: «Де утворюється кров? Або з чого утворюється кров?» Вам будь-який медик відповість на це запитання, і ви будете вражені, бо кров точно не утворюється в животі біля молока.

     Проте навіть якщо допустити, що в Корані дійсно йшлося б про утворення молока з крові та звернути увагу на фразу «між калом і кров’ю», то кал взагалі не має до утворення молока абсолютно ніякого відношення, що говорить про повну невідповідність між наукою і даним аятом.

     А може кал теж бере участь в утворенні молока?

Россійські переклади цього вірша звучать так:

«Для вас и в (вашем) скоте — назидание. Мы поим вас из того, что у них в желудках между калом и кровью, молоком чистым, приятным для пьющих.» (Крачковский)
«Воистину, в домашней скотине для вас назидание:
Мы даем вам в качестве питья то, что [образуется] в ее желудках между пометом и кровью, — чистое молоко, вкусное для тех, кто пьет.» (Османов)
«Воистину, в домашней скотине для вас — назидание. Мы поим вас тем, что образуется в их животах между пометом и кровью, — чистым молоком, приятным для пьющих.» (Кулиев).
Ось так вони звучать в оригіналі:

وَإِنَّ لَكُمْ فِي الْأَنْعَامِ لَعِبْرَةً نُّسْقِيكُم مِّمَّا فِي بُطُونِهِ مِن بَيْنِ فَرْثٍ وَدَمٍ لَّبَنًا خَالِصًا سَائِغًا لِّلشَّارِبِينَ

Попросіть будь-яку арабомовну людину перевести вам цей аят з арабської на вашу мову.

Далі поговоримо про дощ.

«Аллах — Той, Хто посилає вітер, який жене хмари. Він розтягує їх на небі так, як побажає, і розриває їх на шматки. Ти бачиш дощ, який виходить з-поміж них.» (30:48) — науковий опис процесу виникнення дощу, описаний в Корані.

Ось що пише з цього приводу Харун Яхья:
«Як видно, в Корані описана кожна стадія утворення дощу. До того ж, ці стадії описані в порядку дійсної черговості. Всевишній Аллах повідомив людям унікальні знання про дощ, як і про інші природні явища у Всесвіті і закони світобудови, ще за багато століть до того, як людство було спроможне науковим шляхом дійти до цього висновку.»

Тобто злива йде з поміж хмар? Тобто виходить, що за Кораном злива не виходить безпосередньо з хмари, а з її щілин. 

І це аж ніяк не випадковість, оскільки в іншому місці ми бачимо ідентичний погляд: «Невже ти не бачиш, що Аллах жене хмари, потім збирає їх, нагромаджує і стає видно, як злива виливається з-поміж них?» (24:43). Що не залишає ніяких сумнівів у помилковості коранічного тексту і про суперечності його научним фактам і очевидності.
Якщо ми прочитаємо аят: «Чи не дивилися вони на небо, що над ними, яким чином звели Ми його та прикрасили, і що немає в ньому тріщин?» (50:6), то побачимо, що за Кораном небо — щось тверде і більш того, не має ущелин.

І хочеться звернути увагу на погляд Мухаммада, на те, що таке небо. Отже,

І Ми зробили небо захищеним дахом (21:32)

Тому, Хто створив для вас землю ложем, а небо — стелею. (2:22)

     Нагадує грецький міф про Атласа, який тримає важке небо на своїх плечах. Сам Аллах тримає небо, щоб не впало:

Він утримує небо, щоб воно не впало на землю без Його дозволу. (22:65)

     До речі, згідно Корану, зірки є не тільки прикрасою неба, але і ними Аллах метає в шайтанів. Швидше за все, Мухаммаду ця думка прийшла, коли він побачив, як падають комети:

Ми прикрасили нижнє небо світильниками та каменуємо ними шайтанів. (67:5)

Перейдемо до створення внутрішньоутробного розвитку зародка.

     Найчастіше доказом «науковості» і «нерукотворності» коранічного тексту наводиться аят про внутрішньоутробний розвиток людини:

«Справді, Ми створили людину з глиняного замісу, а потім у надійному місці перетворили на краплю (інший переклад  «помістили людини краплею»); потім створили з краплі кров’яний згусток, а з кров’яного згустку створили шматочок плоті. Зі шматочку плоті Ми створили кістки, а потім покрили їх м’язами. Потім Ми виростили це як нове творіння! Благословенний Аллах, Найкращий із творців!». (23:12-14).

     По-перше, фразу «помістили людину краплею» ми не можемо вважати коректною, оскільки внутрішньоутробне формування людини починається з моменту злиття сперматозоїда і яйцеклітини, тобто, якщо ми говоримо про сперматозоїд як «краплю», то це ще не людина, а якщо ми говоримо про людину, то це вже не сперматозоїд є «краплею». І взагалі, той факт, що ніде тут не йдеться про жіночу яйцеклітину – елемент, анітрохи не менш важливий, ніж «крапля» – це чітко говорить про те, що автор Корану про неї і не знав.

     По-друге, фразу «потім створили з краплі згусток крові» ми так само не можемо вважати відповідною сучасному науковому знанню, оскільки зародок на жодній стадії розвитку не є «згустком крові». Людський зародок набагато складніший. Адже кров, як відомо, має склад (лейкоцити, еритроцити та ін.), а зародок людини, незважаючи на свої розміри, містить у собі повністю всю інформацію про всю людину, і не може бути зведений до примітивної назви, в даному випадку – «згусток крові».

     По-третє, фраза «зодягли кістки м’ясом» також не знаходить наукового підтвердження. Будь-яка особа, відкривши відповідну літературу про будову людини, зможе побачити, що в процесі ембріонального розвитку на жодному етапі «кістки не наділяються м’ясом», а утворення кісткової тканини, починаючи з певного етапу, йде паралельно з утворенням м’язових волокон аж до достатньо зрілого віку.

     По-четверте, тут не може не насторожувати сама послідовність аяту: спочатку зародок людини помістили в деякому «сховищі», потім «створили і зодягли» і тільки потім «виростили в іншому творінні». У реальності ж все відбувається інакше – спочатку плід поміщається в інше творіння і, перебуваючи в ньому, він одночасно зростає та ускладнюється: відбувається створення кісток, м’язової тканини й іншого.

     Ну і по-п’яте, в Корані ми бачимо, спершу м’ясо, а потім з нього кістки, потім же кістки знову покриваються м’ясом. Проте будь-який медик вам підтвердить, що формування хрящів (кісток) і м’яса відбувається одночасно.

     До речі, говорячи про внутрішньоутробний розвиток людини, неможливо обійти увагою ще один аят (86:5-7), так само зачіпає тему внутрішньоутробного розвитку людини:
«Хай погляне людина, з чого вона створена! Створена з рідини, що ллється, яка виходить з-поміж хребта й грудей.»
     Тобто за Кораном виходить, що чоловіча «рідина, що ллється» виходить у чоловіка з хребта і грудей. Або ж, іншими словами, чоловіче сім’я утворюється в хребті і грудних кістках, а потім потрапляє в мішечок.

 

     Історічні неточності в Корані.

У 28 сурі говориться, що Гаман був візиром Фараона. Насправді, він був візиром царя Ахашвероша — 4 ст. до н. е., а не візиром Фараона — 13 ст. до н. е.

утвердити їх на землі й показати Фірауну, Гаману та їхньому війську те, чого вони стереглися! (28:6)

40:23-24

Із Нашими знаменнями та ясним доказом Ми відіслали Мусу до Фірауна, Гамана й Каруна. Вони сказали: «Він — брехливий чаклун!»

40:36-37

Фіраун сказав: «О Гамане! Збудуй мені вежу, можливо, я досягну шляхів, шляхів небесних, і побачу Бога Муси. Але я думаю, що він — брехун». Так Фірауну видалися прекрасними його злі вчинки, і збився він зі шляху. Але хитрощі Фірауна — самі втрати!

Мойсей жив в XIII столітті до н.е., Рамзес II правив у 1300— 1230 р. р. до н. е.., і їх зустріч, звичайно, реальна, але ось Гаман (Аман) жив у V столітті до н. е., через 800 років після тих подій, він ніяк не міг брати участь у бесіді Мойсея і Рамзеса.

Історичний Гаман з книги Естер.

Після цього цар Ахашверош звеличив Гамана, гаммедатового сина, Аґаґ’янина, і підніс його, і поставив стільця його вище всіх князів, які у нього. (Естер 3:1)

Це подія не тільки відображена у Танаху, але євреї зі днів царя Артаксеркса і до цих днів святкують свято Пурим, на честь перемоги над Гаманом. Це вже не аркуші паперу, які можна переписати, це — жива пам’ять, живе свідчення з одного покоління в інше.

Згідно з Кораном, самаритяни спокусили єврейський народ золотим телям.

Тож Муса повернувся до народу свого розгніваним і засмученим. Він вигукнув: «О народе мій! Хіба Господь ваш не дав вам прекрасної обіцянки? Чи надто тривалим видався вам цей строк, чи, може, ви хочете, щоб упав на вас гнів Господа вашого, і тому ви порушили те, що обіцяли мені?»Вони відповіли: «Ми не порушували обіцянки, даної тобі. Але ж ми несли важкий тягар — прикраси того народу. Ми жбурнули їх [у вогонь] — так само зробив і самарянин». Він виплавив їм подобу тільця, яка ще й ревла та сказав: «Оце — ваш Господь і Господь Муси, але він забув Його». (20:86-88)

Тільки от самаритян не було 3300 років тому. За доказами не потрібно вивчати Тору, яку мусульмани вважають зміненою. На цей раз мова йде про елементарне знання історії. Історія говорить, що самаритяни — це ассірійці, наведені в Палестину в 8 ст. до н. е.

Швидше за все, ця помилка випливає саме з цих рядків єврейського Письма:

Залишив тебе телець твій, Самарія! запалав гнів Мій на них, аж доки не можуть вони очиститися? Бо він — справа Ізраїлю: художник зробив його, і тому він не бог; в шматки звернеться телець Самарійського! (Осія 8:5-6)

Ймовірно, з цих віршів стародавнім арабським укладачам Корану здалося, що самаритяни відлили золоте теля і привезли його до євреїв на гору Синай.

До речі, не відходячи від теми Фараона. Що стало з Фараоном в кінці? За однією версією, він загинув, а з іншого врятувався і прийшов до ісламу.

Версія перша.

Той відповів: «Справді, ти вже знаєш, що ці знамення — ясні докази — зіслав саме Господь небес і землі. Воістину, я думаю, Фірауне, що ти загинеш!» Тоді він захотів вигнати їх із землі своєї, але Ми втопили його й тих, хто був із ним — усіх! (17:102-103)

І ось розітнули Ми море для вас та й врятували вас, і втопили там рід Фірауна. І ви бачили це! (2:50)

Фіраун звернувся до свого народу та сказав: «О, народе мій! Чи ж не мені належить влада над Єгиптом, а ці ріки течуть піді мною? Невже ви не бачите? Невже я не кращий за цього злидаря, який ледве говорить? Чому не дали йому браслетів із золота, і чому з ним не прийшли ангели, супроводжуючи його?» Він скористався їхнім невіглаством, тож вони підкорились йому. Воістину, були вони нечестивими людьми! Коли вони розгнівали Нас, Ми відплатили їм; Ми всіх їх утопили! Ми зробили їх подією минулого та прикладом для інших. (43:51-56)

Виходить, весь єгипетський народ стрибнув у море й потонув. А єгипетська земля дісталася іншому народові:

Ще раніше за них Ми випробовували народ Фірауна; до них прийшов благородний посланець: «Поверніть мені рабів Аллаха! Воістину, я — посланець до вас, гідний довіри! Не ставте себе вище Аллаха! Воістину, я прийшов до вас із ясним доказом! Я просив захисту в Господа мого та Господа вашого, щоб ви не каменували мене! Якщо ви не вірите мені, то залиште мене!» Тож він покликав Господа свого: «Ці люди — грішники!» Вийди з Моїми рабами вночі. Воістину, вас будуть переслідувати! Залиш море в спокої. Воістину, їхні війська будуть утоплені! Скільки вони залишили садів і джерел, посівів і благородних місць, та благ, якими вони насолоджувались! Ось так! Усе це Ми дарували в спадок іншим людям. Не плакали за ними небо й земля, і не дали їм відстрочки. (44: 17-29)

Версія друга.

Тож Ми переправили синів Ісраїла через море, але Фіраун і його військо рушили слідом за ними — з ненавистю й ворожістю. І коли Фіраун став потопати, то вигукнув: «Я увірував, що немає Бога, крім Того, в Якого увірували сини Ісраїла. І я — один із відданих Йому!» Тільки тепер! А перед цим ти чинив непослух і був одним із тих, які поширюють безчестя на землі! Тому сьогодні Ми рятуємо твоє тіло, щоб ти був знаменням для наступних поколінь! Воістину, багато людей нехтують Нашими знаменнями! (10:90-92)

Виходить, Фараон врятувався, а не потонув. До речі, деякі ісламські богослови говорять, що «врятувався» він в якомусь духовному сенсі, але, згідно Корану:

У День Воскресіння очолить він народ свій та заведе їх у вогонь. Яке мерзотне місце, до якого увійдуть вони! Прокляття переслідуватиме їх як тут, так і в День Воскресіння. Мерзотний такий дарунок, подарований їм! (11:98-99)

Так що тут однозначно, що мається на увазі фізичне спасіння від утоплення у водах Червоного Моря. Отже, Фараон фізично був втоплений у водах Червоного моря чи таки був врятований від води і прийняв іслам?

Ще одна кричуща історична помилка Корану. У Корані Марія, мати Ісуса з Назарету, описана, як дочка Імрана (Імран — батько Мойсея), сестра Мойсея та Аарона.

І Мар’ям, доньку Імрана, яка зберегла цноту лона свого, тож вдихнули Ми в нього від Духа Нашого; сприйняла за істину вона слова Господа її та Писання Його, і була вона з-посеред покірних. (66:12)

От сказала дружина Імрана: «Господи! Я обетовала Тобі те, що у мене в утробі, звільненим (для Тебе). <…> «Я назвала її Майрам, і ось —я віддаю Тобі її і її потомство під захист від сатани, побиваючого камінням». І Господь її прийняв її хорошим прийомом, і возрастил її хорошим зростанням, і доручив її Закарії. <…> І ось, сказали ангели: «Про Марйам! Воістину, Аллах обрав тебе, і очистив, і обрав тебе перед жінками світів. Про Марйам! Благоговей перед твоїм Лицем, та впади ниць, і поклоняйся з поклоняються». <…> І він буде говорити з людьми в колисці і дорослим і буде з праведників». Вона Сказала: «Господи! Звідки буде у мене дитина, коли мене не торкався людина?» Сказав він: «Так! Аллах творить, що хоче. Коли Він вирішить яку-небудь справу, то скаже йому: «Будь!» — та воно буває. І Він навчить його писання і мудрості, і Торі, і Євангелії, і зробить посланцем до синів Ісраїла». — «Я прийшов до вас зі знаменням від вашого Господа. Я дам вам з глини за образом птахи і подую в неї, і стане це птахом по волі Аллаха. Я зцілю сліпого прокаженого і оживлю мертвих з дозволу Аллаха. Я повідомлю вам, що ви їсте і що зберігаєте у ваших будинках. Воістину, в цьому — знамення для вас, якщо ви віруючі! (3:35-49)

Отже, тут говориться, що християнська Мар’ям — це старозавітна Маріям, сестра пророка Мойсея. По суті, сталася накладка одного кадру на іншій в їх історичному розрізі. Так до цього образу «загальної» Марії (з’єднаної з двох Марій) були приписані батько Імран, брат Муса (Мойсей), брат Гарун (Аарон).

«Сказали ті: «О Мар’ям! Ти зробила жахливу річ! О сестро Гаруна! Батько твій не був поганою людиною, і мати твоя не була розпусницею!». (19:27-28)

До речі, Гарун — тут мається на увазі не просто будь-яка людина по імені Гарун (часто мусульмани саме це мені і говорили: «Мало скільки людей було по імені Гарун, але в Корані Гарун, брат Мар’ям, є саме братом Муси (Мойсея). У тій же самій сурі, лише трішки нижче:

Згадай у Писанні Мусу — він був щирим, був посланцем і пророком. Покликали Ми його з правого боку гори, наблизивши до Себе, й розмовляли з ним потаємно. І дарували Ми йому з Нашої милості брата його Гаруна, пророка. (19:51-53)

Мухаммад не знав Біблії, не знав історії. Він слухав розповіді євреїв і християн, але самостійно читати і вивчати не міг. Він все переплутав, відніс Ісу до покоління Муси.

Ну ладно Мухаммад, але невже Аллах не знає таких ясних речей раннього Писання?

 

Інші питання до Корану.

     За твердженням Мухаммада, Коран є не тільки підтвердженням попередніх Писань, але й остання логічна ланка пророчих Книг. Спочатку Бог дав Тору, потім Інжил і, як останнє всьому людству одкровення – Коран. Проте чому в Торі і Інджілі немає жодного слова про Каабу? Якщо Кааба – це настільки важлива споруда в очах Господа та ще й побудована самим Авраамом, то чому у ВСЬОМУ Старому та Новому Заповіті немає жодної згадки про це місце? У Біблії є безліч повторюваних згадок про заповіді, про народ, який виник у дні Ізраїлю і в ті ж дні зник, а ще про якісь далекі племена, що жили в Європі, Африці тощо, про певні малозначущі речі й дрібниці, але ЖОДНОГО СЛОВА про Каабу! Що на це сказати? Євреї власною рукою стерли всі згадки про Каабу з Біблії? Зараз, в період інформаційного століття, в Інтернеті можна знайти фотокопії древніх папірусів Біблії, знайдених у печерах Кумрану, найдавніші рукописи Євангелія, багато історичних світських книг. Всі ці сувої на кілька століть старші, ніж іслам. Наука, археологія, історики, знахідки, папіруси, докази старовини – ніде немає доказу богообраності Кааби і її відношення до Авраама. Тільки в Корані написано про Каабу, а в знайдених стародавніх сувоях – ані слова!

Ось Ми зробили Дім місцем зібрання та захисту для людей. Тож зробіть місце Ібрагіма місцем молитви! І Ми заповіли Ібрагіму та Ісмаїлу: «Тримайте Дім Мій у чистоті для тих, хто ходитиме навколо нього, перебуватиме у ньому та звершуватиме там земні поклони». Ось Ібрагім сказав: «Господи! Зроби цей край безпечним, і наділи плодами тих його жителів, які увірували в Аллаха та в Останній День!» Сказав Аллах: «А хто не увірує, тому Я дозволю насолоджуватися життям лише недовго. А потім Я вкину його у вогняну кару — жахливим же є цей кінець!» І ось Ібрагім з Ісмаїлом заклали основу Дому: «Господи наш! Прийми від нас, воістину, Ти — Всечуючий та Всезнаючий! (2:125-127)

Невже Бог забув дати пророцтво на одне з головних питань майбутнього поклоніння всього людства – Каабу в Мецці? В Біблії є багато пророцтв, але жодного за Каабу, ЖОДНОГО. З чого тоді раптом іудеям і християнам потрібно здійснювати Хадж, якщо про це немає жодного слова в їх Книгах?

Тепер поговоримо про Храмову Гору в Єрусалимі. Для підбадьорення Мухаммада в одну з ночей Аллах переніс його спочатку в Мечеть Аль-Акса, а потім показав йому всі сім небес раю:

Слава Тому, Хто переніс уночі раба Свого з Мечеті Забороненої до Мечеті Віддаленої задля того, щоб показати йому частину знамень Наших. Ми благословили околиці її, і Він — Всечуючий, Всевидячий! (17:1)

Ось так ця «мечеть віддалена» стала називатися al-Masjid al-Aksa.. В 612 році жодної мечеті в Єрусалимі взагалі не було! Тільки 691 року в правління Абд аль-Маліка було розпочато будівництво мечеті на Храмовій Горі, а закінчено було в 705 році.

Однак, нікому цей факт не заважає вважати цю мечеть тієї самої «мечеттю віддаленою» з 17 сури. 

Відповідно, питання: в яку географічну мечеть Єрусалиму Аллах переніс Мухаммада в 612 році? Чи це було просто бачення Мухаммада? Або пророче перенесення, знаючи, що саме там буде ця мечеть? Чому тоді в Корані про це не сказано, що це пророцтво про спорудженні там мечеті?

Ну і наостанок, так, щоб ісламські друзі не звинувачували Біблію непотрібних історичних деталях.

Нехай згинуть руки Абу Лагаба й він сам! Ні багатство його, ні статки його не допоможуть йому. Увійде він у вогонь палаючий, а дружина його буде носити дрова! А на її шиї — мотузка з волокон пальмових! (111:1-5)

     Скажіть, чому цей Абу Лагаб удостоївся бути вписаним у «вічну» книгу Коран? Якщо Коран – це послання всьому людству всіх часів, всім поколінням, то навіщо нам ця непотрібна інформація про якогось Абу-Лахаба і про його прокляття? Якщо тут приховано якесь моральне повчання про відплату та покарання грішникам, то справедливо було б, якби в цій сурі була вказана (і докладно описана) вина Абу-Лагаба, згодні? Тоді б ми сказали собі: «Ага, ось так і ось так робити не можна, оскільки таких людей Коран проклинає». Але в даній сурі немає нічого, крім одного прокляття. Навіщо Аллаху, якщо б Він давав Коран, було увічнювати прокляття незрозумілій людині незрозуміло за що? І яке послання, який урок для нас тут міститься взагалі? І, до речі, цікаве пророцтво – де дружина Абу-Лагаба буде носити дрова? 

     Тут ми бачимо приклад того, як особисті відносини та переживання Мухаммада відобразились в Корані. Мусульмани звинувачують людей Писання, що в Біблії є безліч деталей особистих, що Аллах не є дріб’язковим, і тим більше не вплітає особисті проблеми однієї людини у Свої Писання. Проте тут же наступають на власні граблі.

І одне з найголовніших питань щодо основоположного стрижня віри християн – або Ісус був убитий і воскрес?

та за слова їхні: «Воістину, ми вбили Ісу, сина Мар’ям!», але ж вони не вбили його та не розіп’яли, а це лише так здалося їм. Воістину, ті, які сперечаються про нього, перебувають у сумніві, і немає у них знання, а лише йдуть вони за здогадками. Справді, вони не вбивали його. Це Аллах підніс його до Себе; Аллах — Великий, Мудрий! (4:157-158)

     Мухаммад довго не міг визначитися з істиною про Ісуса. У ті дні на Близькому Сході було безліч навчань і течій. Кожна з течій проповідувало свою істину. Мухаммад не знав, кому повірити, і ця невпевненість відбилася і в Корані:

Ось Аллах сказав: «О Іса! Я упокою тебе і піднесу тебе до Себе (3:55)

إِذْ قَالَ اللَّهُ يَا عِيسَى إِنِّي مُتَوَفِّيكَ وَرَافِعُكَ

5:117 Не говорив я їм [нічого], крім того, що Ти наказав мені: «Поклоняйтеся Аллаху, Господу моєму й Господу вашому!» І був я свідком їм, поки був серед них. Коли ж Ти взяв мене, то Ти наглядаєш за ними, а Ти — кожній речі Свідок!

مَا قُلْتُ لَهُمْ إِلَّا مَا أَمَرْتَنِي بِهِ أَنِ اعْبُدُوا اللَّهَ رَبِّي وَرَبَّكُمْ وَكُنتُ عَلَيْهِمْ شَهِيدًا مَّا دُمْتُ فِيهِمْ فَلَمَّا تَوَفَّيْتَنِي كُنتَ أَنتَ الرَّقِيبَ عَلَيْهِمْ

19:30,33 Він сказав: «Воістину, я — раб Аллаха. Він дарував мені Писання й зробив мене пророком…Мир мені в день мого народження, в день моєї смерті та в день, коли я воскресну до життя! 

В російскій версії: Он сказал: «Воистину, я — раб Аллаха. Он даровал мне Писание и сделал меня пророком… Мир мне в тот день, когда я родился, в тот день, когда я скончаюсь, и в тот день, когда я буду воскрешен к жизни

В арабській версії:

قَالَ إِنِّي عَبْدُ اللَّهِ آتَانِيَ الْكِتَابَ وَجَعَلَنِي نَبِيًّا…وَالسَّلَامُ عَلَيَّ يَوْمَ وُلِدتُّ وَيَوْمَ أَمُوتُ وَيَوْمَ أُبْعَثُ حَيًّا

     Арабське слово «мут» означає смерть, явну конкретну фізичну смерть. Це древнєарабске слово досі використовується у багатьох діалектах сучасної арабської мови. Друге слово «рефа’а» означає вознесіння.

     В даних аятах недвозначно говориться про смерть, а потім про воскресіння живим. Ісламські богослови придумали гарну відмовку: Іса не був убитий, але коли він повернеться вдруге, він помре як проста людина, а потім буде знову відроджений. Це – цікава думка, але тільки в часи Іси Масіха, за вченням самих мусульман, смерті вже не буде.

Коли тоді помре Іса?

Може все ж таки Він вже помер?

2000 років тому?

І воскрес із мертвих?

І зараз на небі спостерігає, як ревні послідовники Мухаммада намагаються знайти Істину, ігноруючи Його Святе Послання всьому людству, Його Святе Слово – Інжил.